Перше поле (fs_spec).

Це поле описує блок спеціального пристрою, віддалену файлову систему або образ файлової системи для пристрою loop, який потрібно змонтувати, або файл резервної пам'яті чи розділ резервної пам'яті, який слід дозволити.

Для звичайного монтування воно міститиме (посилання на) блок вузла спеціального пристрою (створений mknod(2)), для пристроїв, що монтуються, як-от /dev/cdrom або /dev/sdb7. Для монтування NFS це поле виглядає як <host>:<dir>, наприклад, knuth.aeb.nl:/. Для файлових систем без сховища можна використовувати будь-який рядок, який, наприклад, буде показано у виведенні df(1). Типове використання для procfs — proc; для tmpfs — mem, none або tmpfs. Інші спеціальні файлові системи, як-от udev і sysfs, зазвичай не вказуються у fstab.

Замість назви пристрою можна використовувати LABEL=<мітка> або UUID=<uuid>. Це рекомендований метод, оскільки назви пристроїв часто збігаються під час виявлення апаратного забезпечення і можуть змінюватися, коли додаються або вилучаються інші диски. Наприклад, 'LABEL=Boot' або 'UUID=3e6be9de-8139-11d1-9106-a43f08d823a6'. (Для вказання LABEL файловим системам використовуйте засоби в залежності від файлової системи, такі як e2label(8), xfs_admin(8), або fatlabel(8)).

Також можна використовувати PARTUUID= і PARTLABEL=. Ці ідентифікатори розділів підтримуються наприклад у GUID Partition Table (GPT).

Перегляньте mount(8), blkid(8) або lsblk(8), щоб краще ознайомитися з ідентифікаторами пристроїв.

Зверніть увагу, що mount(8) використовує UUID як текстові рядки. Представлення рядків повинне базуватися на символах нижнього регістру. Але ІД томів файлових систем FAT або NTFS використовують символи верхнього регістру (напр., UUID="A40D-85E7" або UUID="61DB7756DB7779B3").

Друге поле (fs_file).

Це поле описує точку монтування (ціль) файлової системи. Для розділів swap, це поле визначається як `none'. Якщо назва точки монтування містить пробіли або таби, то їх потрібно екранувати як `\040' and '\011' відповідно.

Третє поле (fs_vfstype).

Це поле описує тип файлової системи. Linux підтримує багато типів файлових систем: ext4, xfs, btrfs, f2fs, vfat, ntfs, hfsplus, tmpfs, sysfs, proc, iso9660, udf, squashfs, nfs, cifs та багато інших. Детальніше, дивіться mount(8).

Запис swap означає файл або розділ, що використовуватиметься для резервною пам'яті на диску, див. swapon(8). Запис none корисний для привʼязки або переміщення монтування.

Можна вказати більше одного типу розділивши їх комами.

mount(8) і umount(8) підтримують підтипи файлових систем. Підтип визначається суфіксом '.subtype'. Наприклад, 'fuse.sshfs'. Рекомендується використовувати нотацію підтипів, ніж додавати префікс у перше поле fstab (напр., 'sshfs#example.com' є застарілим).

Четверте поле (fs_mntops).

Це поле описує параметри монтування, повʼязані з файловою системою.

Воно форматується як список параметрів розділений комами. Він містить щонайменше тип монтування (ro або rw), плюс додаткові параметри властиві типу файлової системи (враховуючи параметри налаштування продуктивності). Детальніше дивіться mount(8) або swapon(8).

Основні, незалежні від файлової системи, параметри:

defaults

noauto

user

owner

comment

nofail

Пʼяте поле (fs_freq).

Це поле використовується dump(8) для визначення, для яких файлових систем потрібно робити дамп. Типово, нуль (не робити дамп), якщо не вказано.

Шосте поле (fs_passno).

Це поле використовується fsck(8) для визначення порядку, в якому перевірка файлової системи виконується під час завантаження. Для кореневої файлової системи fs_passno вказується 1. Для інших файлових систем fs_passno потрібно вказувати 2. Файлові системи на диску перевірятимуться послідовно, але файлові системи на різних дисках перевірятимуться одночасно, щоб використовувати паралелізм, доступний в апаратному забезпеченні. Типово, нульове значення (не fsck), якщо його немає. Типово, нуль (не робити перевірку файлової системи), якщо не вказано.